НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ЗЛОВЖИВАННЯ ПСЕВДОАДМІНІСТРАЦІЇ НМУ НА ЧОЛІ З ЮРІЄМ КУЧИНИМ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ

31.10.2019

Минуло більше року з того дня, коли колишній директор одного зі структурних підрозділів НМУ імені О.О.Богомольця – Інституту післядипломної освіти – Юрій Кучин, заручившись підтримкою своїх друзів з тодішньої мозівської команди, в змові зі звільненим раніше проректором Олександром Науменком, ігноруючи низку судових рішень, за підтримки людей у формі, через побиття студентів прийшов керувати багатотисячним колективом славетного Університету.

Без виборів і законних розпоряджень – він сам призначив себе «ректором» та почав нашвидкуруч формувати свою «адміністрацію» – без огляду на освіту чи професійні якості, виключно з врахуванням лояльності до власної персони.

І це попри те, що в Єдиному державному реєстрі керівником Університету значилась Амосова Катерина Миколаївна. Адже, ще у вересні 2018р. після незаконного звільнення Катерину Амосову Печерським райсудом м. Києва було поновлено на посаді, а ухвалою Окружного адмінсуду м. Києва у справі № 826/14303/18 суд заборонив Кучину Ю.Л., Науменку О.М. та будь-яким іншим особам, крім обраного у встановленому чинним законодавством порядку ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, вчиняти дії, спрямовані на виконання повноважень ректора (виконуючого обов’язки ректора) НМУ ім.О.О.Богомольця.

Втім, Кучину рішення суду, винесені іменем України, ні до чого. Ректорат, захоплений Кучиним і К, у складі якої чимало колишніх правоохоронців, дуже швидко почав перетворюватися на режимний об’єкт – з жорсткою пропускною системою, металевими решітками на вході і атмосферою підозри, збору компромату, шантажу і залякування усіх, хто викаже сумнів щодо легітимності смопризначеного керівника.

Законного ректора, проректорів, керівників структурних підрозділів та їх співробітників, самопроголошена адміністрація ні до робочих місць, ні навіть до приміщення ректорату не допускала.

Не маючи жодних повноважень, підробляючи заднім числом накази та інші внутрішньо-розпорядчі документи, свавільно звільняючи працівників та призначаючи на їх посади лояльних до себе сторонніх осіб, Юрій Кучин розгорнув активну діяльність, оцінку якій правоохоронні органи ще мають винести.

Саме він організував заміну охорони будівлі, просто вигнавши з неї працівників компанії, яка мала чинний договір на охорону за результатами перемоги в тендері.

Саме він звільняє працівників, вводить до складу Вченої ради сторонніх осіб, які не мають нічого спільного ані з наукою, ані з освітою, ані з медициною, та вчиняє інші незаконні дії.

Свавілля самопризначеного керівника набуло нечуваного розмаху. Ще б пак. За плечима – чималий досвід вчинення протиправних дій. Під час роботи на посаді директора Інституту післядипломної освіти Кучиним Ю.Л. у співучасті з колишнім проректором з науково-педагогічної роботи, лікувальної роботи та післядипломної освіти Науменком О.М., який був його безпосереднім керівником, було вчинено дії, що містять ознаки злочинів, передбачених ст. 358 (підроблення документів), ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки) та ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах) КК України, які наразі розслідуються органами прокуратури та НП.

Втрачати псевдоректору, схоже, було вже нічого. І відчуття хиткості становища змусило його зробити наступні кроки на шляху, який, на його думку, міг би допомогти легалізувати своє становище. Йдеться про намагання провести «вибори ректора». Попри судові заборони, з порушенням законодавства, яке регулює діяльність закладів вищої освіти.

30 травня було проведено так зване «голосування»,  яке не мало жодного шансу бути визнаним законним. На це не наважилось навіть тодішнє керівництво МОЗу, яке привселюдно висловлювало свою зневагу до українського суду. На початку вересня, 03.09.2019р., самопризначеною «адміністрацією» НМУ ім.О.О.Богомольця було проведено т.зв. «другий тур» виборів ректора, на якому, в кращих радянських традиціях, було запропоновано на безальтернативній основі обрати ректором ставленика попереднього керівництва МОЗ України – Ю.Кучина. Як і «перший тур», проведений всупереч судовій забороні, цей «другий тур» було проведено з безпрецедентними порушеннями, фальсифікаціями та відвертим підробленням документів. Дійшло до того, що окремих «виборців» просто опитували телефоном, а потім розписувались замість них у відомостях та ставили галочку у бюлетені. І це «голосування» не мало юридичних наслідків.

Але псевдоадміністрація на цьому не зупинилась. Відчуваючи свою безкарність і користуючись тим, що профільному міністерству наразі не до НМУ, Кучин зробив наступний крок. Результатом його стала реєстраційна дія від 24 жовтня 2019 року «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що непов’язана із змінами в установчих документах…» щодо внесення його прізвища в ЄДР, як ректора (?) НМУ ім. О.О.Богомольця, здійснена державним реєстратором Глинської сільської ради Калинівського району, що у Вінницькій (!) області Сімоник Ярославом Івановичем. Чому обрано для зазначеної ролі реєстратора сільської ради Вінничини, здогадатися нескладно. Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприєців  та громадських формувань»,  реєстраційні дії щодо НМУ ім. О.О. Богомольця мали б проводитися в межах міста Києва, адже згідно ЄДР саме тут знаходиться Університет. Але в столиці, за місцем знаходження НМУ ім. О.О.Богомольця, охочих піти на подібне порушення закону реєстраторів Кучин, напевне, не знайшов.

Адвокат Катерини Амосової оскаржила в Міністерство юстиції України проведення реєстратором вказаної реєстраційної дії, як такої, що проведена з порушенням порядку державної реєстрації, є незаконною та підлягає скасуванню.

Скаржник вважає, що проведена Державним реєстратором реєстраційна дія № 10741070029008199 від 24 жовтня 2019 року у ЄДР є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв’язку з чим і звернувся до міністерства юстиції України для захисту своїх прав.

Тим часом псевдоректор, всі попередні намагання якого легалізувати свій статус зазнали фіаско, завмер в очікуванні. Йому нема чого втрачати. Якщо чергова спроба закріпитися в кріслі ректора не вдасться – доведеться не просто попрощатися з мрією очолити Університет, доведеться відповідати за всі вчинені злочини, повідомлення про які направляються в правоохоронні органи. І список тих злочинів та коло людей, які у них втягуються, з кожним днем поповнюється.