НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Туберкульоз: інформація для лікарів і пацієнтів

24.03.2020

24 березня — Всесвітній день боротьби із туберкульозом. Туберкульоз — це інфекційне бактеріальне захворювання, спричинене мікобактерією туберкульозу, яка найчастіше вражає легені. Туберкульоз передається краплинним шляхом від людини з активною респіраторною формою до іншої людини.

Ситуація в Україні

Більшість українців вважає, що туберкульоз — це хвороба безпритульних або людей з нарко- чи алкозалежністю. Проте щороку в Україні реєструють десятки тисяч нових випадків захворювань і лише 8–10% з них — у соціально незахищених громадян. У 2019 р. в Україні було зареєстровано 25 237 випадків туберкульозу (вперше зареєстрованих та рецидивів), що на 3,5% менше, ніж у 2018 р.

За останній рік також зменшилася і кількість пацієнтів із лікарсько-стійкими формами туберкульозу на 3,5%: у 2019 р. було зареєстровано 5922, у 2018 р. — 6336 випадків.

Статистика свідчить про позитивну динаміку з 2014 р., але наша країна досі входить в топ-20 держав з найвищим тягарем лікарсько-стійкого туберкульозу.

Чому так? Тому що в Україні й досі класичне лікування пацієнтів із туберкульозом — це щонайменше півроку у стаціонарі протитуберкульозного диспансеру.

Від цього методу увесь прогресивний світ відмовився ще у 70-х роках ХХ сторіччя. Адже хворі мають більше ризику отримати лікарсько-стійку форму туберкульозу, яка не піддається лікуванню традиційним схемам.

Україна прагне змінити це. З 1 квітня, у рамках медреформи, змінюється підхід до лікування туберкульозу — зі стаціонарного на амбулаторний.

Необхідність у госпіталізації виникає лише під час появи певних конкретних клінічних причин та для пацієнтів із бактеріовиділенням за неможливості забезпечити ефективне та безпечне лікування в амбулаторних умовах на перші 2–3 тиж з моменту початку лікування.

Так відбувається в усіх розвинених країнах. Пацієнти з туберкульозом лікуються у стаціонарі 2 тиж, далі — амбулаторно.

Після початку ефективного режиму хіміотерапії за кілька днів пацієнт не становить загрози для інших людей та перестає бути заразним для оточуючих.

Діагностика туберкульозу

Для того, щоб діагностувати туберкульоз, сімейний лікар проводить скринінг та опитування, оцінює ризик захворювання і за необхідністю направляє на обстеження до фтизіатра.

Фтизіатр робить рентгенологічне обстеження, аналіз мокротиння за допомогою молекулярно-генетичної експертизи або мазка мокротиння і, згідно з результатами, встановлює діагноз.

Пацієнт може здати мокротиння у пунктах його збору (детальну інформацію можна отримати у свого сімейного лікаря).

Результат молекулярно-генетичного аналізу (чи наявні ДНК мікобактерії туберкульозу в мокротинні) або мікроскопії мокротиння хворий може отримати протягом доби з моменту доставки матеріалу в лабораторію. Спеціальна підготовка перед проведенням дослідження не потрібна.

Знімок легень роблять у рентгенкабінеті лікарні за направленням сімейного лікаря. Заздалегідь готуватися до цього не потрібно.

Необхідність додаткового обстеження визначає фтизіатр. Це може бути бронхоскопія, комп’ютерна томографія або люмбальна пункція чи інші більш специфічні дослідження, залежно від ураженого органа.

Лікування пацієнтів із туберкульозом

Лікування залежно від стану пацієнта може бути амбулаторним від самого початку діагностування туберкульозу або стаціонарним — за показанням.

Лікування пацієнтів із туберкульозом в Україні безкоштовне. Під час амбулаторного лікування хворий отримує препарати за місцем лікування.

Як це відбувається? Пацієнт отримує протитуберкульозні препарати на 10–20 або 30 днів і щоденно показує процес прийому препаратів на камеру (в реальному часі або пересилає запис) медичній сестрі. Вона переглядає це і ставить відмітки про прийом препаратів.

Амбулаторна форма лікування має переваги, тому що:

  • пацієнтові немає необхідності лежати у лікарні;
  • хворий може бути поруч із сім’єю;
  • у деяких випадках пацієнт може продовжувати працювати.
  • Устінов О.В.