НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Сьогодні День пам’яті жертв політичних репресій. Вічна пам’ять!

17.05.2020
На изображении может находиться: 1 человек, текст
Нет описания фото.
На изображении может находиться: 2 человека
Нет описания фото.
Нет описания фото.
+4
Дмитро Дубенко

Сьогодні День пам’яті жертв політичних репресій.

Для мене це черговий привід згадати репресованих лікарів та вчених-медиків, які на жаль, народились не в той час і не в тому місці.
Я писатиму тільки про Київ і про медичний інститут. Тому не забуваємо, що були ще Харків, Дніпро, Одеса…

📌Протягом 20-30-х років у Київському медичному інституті пройшли декілька етапів політичних “чисток”. Спочатку арештовували, конфіскували майно та, в кращому випадку, висилали за кордон “білу інтелігенцію”. Це професор-патолог Ліндеман, професор-хірург Морозов, професор-патолог Титов.

📃Потім була проголошена українізація.І в кінці 20-х років почались репресії проти тих хто її очолював. Дуже влучно про це писав у щоденнику Сергій Єфремов, що українізацію придумали, аби зрозуміти хто підтримує Україну, а потім їх знищити. На жаль, ці іронічні рядки виявились пророчими. В цьому випадку, навіть важко перелічити професорів та лікарів, хто були репресовані. Брати Черняхівські, Підгаєцький, Богатирчук, Пучківчький, Барбар, Вашетко, Нещадименко, Дяченко, Корчак-Чепурківський, Іваницький, Бережанський, Студзинський, Удовенко, Базилевич, Крупський… Цей список можна продовжувати ще довго…

Та що там казати, якщо взяти тільки кафедру оперативної хірургії, то ВСІ завідувачі, які очолювали кафедру в період від 1917 до 1941, були ув’язнені (ця доля не спіткала лише командированого з Ленінграду на 7 місяців хірурга для тимчасового завідування).

Потім, у 30-х була хвиля репресій вже своїх, “недостатньо червоних”, або “неправильно червоних”, або “занадто червоних”.

Окремо хочу згадати, про професора-історика В. Чехівського та професора-мовознавця М. Драй-Хмару, які викладали в медичному інституті. Вони також загинули на півночі росії від катівської руки.

Так, з тих про кого я вже згадав, у Сандармосі, у 1937 році були розстріляні А. Барбар, В. Підгаєцький, В. Удовенко. В. Чехівський.

Тоді, у 20-30-х роках ліквідували “українське медичне відродження”. Ліквідували інтелігенцію. Ліквідували тих, хто виховував майбутніх лікарів.
Я хочу, аби це пам’ятали.
І не можу чути тих ностальгій про чудову державу “справжньої ковбаси, дешевого молока і табору Артек”.
Взагалі, найкраще про ту країну висловився Рейган. І всі пам’ятають його слова.

А сьогодні, згадаймо тих людей, чиї життя обірвались передчасно та чиї долі були зламані 80 років тому.
Вічна пам’ять