НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ФЕЙСБУК-ПРОЕКТ ДМИТРА ДУБЕНКА “КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ: ANAMNESIS VITAE”. Реформа медичної освіти 1924: нездійсненна еволюція ідей

08.11.2019

Сьогодні слово “реформа” можна зустріти на кожному кроці. На політичній арені вже існують декілька поколінь реформаторів, а деякі галузі нашого життя потребують негайних змін, навіть, після нещодавнього їх реформування. Суцільна тавтологія при відсутності сенсів. Медична освіта не є виключенням. Її зміни декларуються вже не одним профільним міністром. Назагал, пропонується все знести, без чіткого розуміння що робити після. Іноді, це нагадує анекдот про намагання зліпити слово “вічність” із чотирьох загальновідомих букв. Здається, що 2019 рік – це пік державних намагань все змінити. Вживати слово “перебудова” не можна, адже ніби-то, це є рефренуванням пізнього “совка”. Але для медичної освіти були не менш цікаві і рушійні часи, а саме – середина 20-х років минулого століття. Для розуміння, пропоную Читачеві ознайомитись із уривками річного звіту ректора Київського медичного Леоніда Левитського. На той момент ректор-політком (повна назва посади) був СТУДЕНТОМ 5 КУРСУ, а на початку своєї ректорської каденції мав повних 29 років (круто навіть як для ЗЕ-команди))).Отже, власне цитати зі звіту “Про становище Інституту та його перспективи, 1924 рік”:

– “Останній звіт роботи інституту датований ще 1923 роком, тоді саме розпочато було перші кроки нової доби в медичній освіті: перехід від універсалізму до практицизму.Це жваво обговорювалось й багато товаришів розуміли, що медосвіту конче необхідно розбити на окремі галузі”

– ” Розбиття студентів на хірургічні та терапевтичні ухили проведено краще, ніж того можна було сподіватись, але гірше ніж повинно бути”

– ” На шляху здійснення реформи є дві перешкоди: 1) закореніла психологія – інерція минулого. 2)неможливість раптового переведення, її можна досягти тільки еволюційним шляхом”

– “Перед нами величезні перспективи: знищення кафедр, замість них мають правити предметові комісії, заміна іспитів новими формами оцінки знань і ціла низка нових методів навчання “

– ” Та кваліфікація, яку дає інститут студентам не відповідає своєму призначенню. Нам треба перейти на семінарське викладання, а цього не можна зробити через брак коштів, отже мусимо обмежитись лекційним методом”.

– ” Перенавантаження інституту студентами має негативний характер, на одного хворого припадає 5-6 студентів і така курація має формальний характер”.

-” До цього часу у нас не було у необхідної атмосфери для розвитку стомат факультету, бо не тільки суспільство, а й окремі групи викладачів та студентів дивились на одонтологію, як на дисципліну нижчу, а на студентів одонтологів як на якихось недоуків”

– ” Революційний вихор здійнявся й не може оминути Медінститут”.

– ” Я пам’ятаю як 1921 року було поставлене питання: чому нема автономії вищої школи? Та річ не в автономії, а в тім, в чиїх руках буде інститут “.

– ” Актуальне питання – викладання українською мовою. Це відповідає призначенню інституту – дати лікаря на вкраїнське село. Треба щоб лікарі не тільки звертались до населення його рідною мовою, але й проводили політично – культурну працю”.

– ” Соціальні дисципліни і українознавство на цей час має для студентства мати більшу вагу ніж анатомія”.

-” Студентство налагоджено добре, воно соціально диференційоване”.

– ” Взявши за приклад утримання 1913 року, професор отримує 12% своєї зарплатні, а прозектор – 14%”.

– “Реформа мед освіти ще трудніша справа, бо тут річ не у формі, а в заміні змісту освіти “.

– ” Перед нами не рожеві перспективи, а перспективи напружені, що вимагають від нас жертв “.

– ” Перевантаження студентами негативно відбивається на їх кваліфікації – особливо старші курси треба випустити хоч трохи подібними на лікарів”.

– ” Як будемо проводити реформу мед освіти, еволюційно чи революційно? Нема чого говорити, адже ми її якось будуємо, отже виходить – еволюційним шляхом”.

Я би додав ще цитат, дуже їх вже багато в цьому звіті, але тоді пост стане задовгим. Якщо ви досі думаєте, що реформи – це щось нове, – почитайте старі документи. А взагалі, будь-які зміни завжди мають бути поміркованими та адаптованими. Бо знову будемо випускати студентів “хоч трохи подібними на лікарів”…

Архівний документ. Звіт Ректора-політ комісара Л. М. Левитського. 1924 рік.