НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ПРАВОВИЙ КОМЕНТАР З ПИТАНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПОНОВЛЕННЯМ ТА ПОДАЛЬШИМ ЗВІЛЬНЕННЯМ РЕКТОРА АМОСОВОЇ К.М.

05.10.2018

Враховуючи інсинуації та довільні тлумачення законодавства, які поширюються останнім часом, вважаємо за необхідне надати правовий коментар з питань, пов’язаних з поновленням та подальшим звільненням ректора Амосової К.М.

  1. 20.09.2018р. Печерський районний суд м. Києва виніс рішення у справі за позовом Амосової К.М. до МОЗ України про поновлення її на посаді ректора НМУ ім. О.О.Богомольця. В рішення, з текстом якого можна ознайомитись за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76567982, суд зазначив: Поновити Амосову К.М. на посаді ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (01001, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 13, код ЄДРПОУ 02010787) з 17 квітня 2018 року.

Таке формулювання суд застосував не тому, що йому так захотілося, а тому, що відповідно до законодавства, при незаконному звільненні суд поновлює працівника на посаді з дати звільнення, а не з дати винесення судового рішення чи з дати видання наказу про його поновлення, як стверджує МОЗ.

Звертаємо увагу на те, що суд не «зобов’язав МОЗ поновити Амосову К.М.»., а «поновив Амосову К.М. з 17.04.18».

Відтак, Амосова К.М. вважається такою, що перебувала на посаді ректора з моменту призначення в 2014році, а в період з 17.04.18р. до 20.09.18р. вона просто перебувала у вимушеному прогулі внаслідок незаконного звільнення. За весь цей час Амосова К.М. має отримати заробітну плату саме за виконання обов’язків на посаді ректора. А виплачена в.о. ректора Кучину Ю.Л. за цей період зарплата є прямими збитками бюджету, завданими незаконним наказом МОЗ про звільнення (в.о. ректора Цехмістер Я.В., як штатний заступник ректора, на відміну від Кучина Ю.Л., не отримує додаткову оплату за виконання обовязків ректора).

Отже, з правової точки зору, Амосова К.М. не вважається такою, що була звільнена і вона перебувала на посаді і 17.04.18р., і 18.04.18р., і 25.06.18р., і 20.09.18р. і в будь-яку іншу дату в період з 17.04.18р. до 01.10.18р. включно).

 

  1. Намагання авторів публікацій на сайті МОЗ переконати громадськість в тому, що Амосова К.М. стає ректором лише після винесення МОЗ наказу про її поновлення, є безпідставним. Як вже зазначено, Амосову К.М. поновлено СУДОМ з 17.04.18р. Відтак, у разі, якщо МОЗ вважає за доцільне видати наказ про її поновлення, він може це зробити, але, в наказі має бути зазначено не «поновити з 01.10.18р./01.01.2019 чи 01.05.2021»), а «вважати Амосову К.М. поновленою на посаді ректора з 17.04.18р.». Відповідно до ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Аналогічні приписи містить п. 4 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України. Термін «негайне» передбачає, що рішення суду виконується в момент винесення, а не в момент, коли МОЗ вирішить видати наказ про поновлення.

Розуміючи це, МОЗ приховує наказ про поновлення Амосової К.М., не розміщуючи його на своєму сайті, хоча наказ про її наступне звільнення розмістив негайно після винесення.

 

  1. Амосова К.М. не є штатним працівником МОЗ України, а МОЗ України не має повноважень виносити накази про поновлення на посаді працівників інших юридичних осіб.

Натомість, Амосова К.М. є штатним працівником НМУ ім. О.О.Богомольця, отримує заробітну плату в НМУ ім. О.О.Богомольця, її трудова книжка заповнюється та зберігається в НМУ ім. О.О.Богомольця.

Відтак, з точки зору трудового законодавства, роботодавцем Амосової К.М., як ректора, є не МОЗ України, а саме НМУ ім. О.О.Богомольця. Тому наказ про повернення до виконання обов’язків  видає не МОЗ України, а НМУ ім. О.О.Богомольця в особі ректора.

При цьому, відповідно до п. 2.10. Інструкції  про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудової книжки вноситься не запис про поновлення на роботі, а запис про недійсність попереднього запису про звільнення. На прохання працівника, роботодавець зобов’язаний видати йому в такому випадку дублікат трудової книжки без внесення до нього запису про звільнення, визнаного недійсним.

Отже, наказ про поновлення ректора на посаді навіть не вноситься до трудової книжки.

 

  1. Наказом від 20.09.18р. Амосова К.М. приступила до виконання обов’язків ректора, відтак, судове рішення про поновлення на роботі виконано добровільно.

Наказом від 28.09.18р. ректор Амосова К.М. скасувала накази, видані Кучиним Ю.Л. та Науменком О.М., з 15.08.18р. до цієї дати, в т.ч. незаконні накази про звільнення працівників.

 

  1. З моменту винесення судом рішення про поновлення на посаді ректора Амосової К.М. повноваження Кучина Ю.Л. та всіх інших в.о. ректора припинилися автоматично. Незважаючи на це, завдяки МОЗ, до сьогодні в Єдиному державному реєстрі наявна неправдива інформація про «в.о. ректора Кучина Ю.Л.», яка втратила актуальність.

 

  1. Щодо повноважень Науменка О.М.

Зазначену особу МОЗ не призначав на посаду в.о. ректора та не покладав на неї обов’язки ректора. Спочатку, 10.09.18р., заднім числом Кучин Ю.Л., всупереч судовій забороні та не маючи на це жодних повноважень, самостійно «замінив» себе на посаді в.о. ректора на Науменка О.М. Цей «наказ» є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, оскільки особа, яка виконує обов’язки ректора, не може призначати іншу особу в.о. ректора. Тобто, такий наказ є так само нікчемним, як наказ про призначення в.о. ректора, виданий деканом чи завкафедрою. Подальше «визнання» повноважень Науменка О.М., до якого вдалося МОЗ, свідчить лише про правовий нігілізм, адже визнавати наявність чи відсутність повноважень може виключно суд. Відтак, визнання повноважень за нікчемним наказом не має жодної юридичної сили.

Щодо «наказу» Науменка О.М. від 02.10.18р., яким він «приступив до виконання обов’язків ректора», то його не визнає навіть МОЗ, адже МОЗ в численних виступах та публікаціях заперечувало та заперечує право проректора своїм наказом приступити до виконання обов’язків ректора. Відтак, МОЗ навіть після 02.10.18р. продовжує посилатися на наказ Кучина Ю.Л. від 05.09.18р., яким він «замінив» себе на Науменка О.М. До речі, цей «легітимний» в.о. ректора Науменка О.М., навіть за сприяння МОЗ, не може потрапити до ЄДР протягом місяця з дати свого «призначення».

 

  1. Щодо «наказів» Кучина Ю.Л. «№№ 1з, 2-з, 3-з, …. 1 000 000-з» тощо, підписаних ним заднім числом після отримання судової заборони від 05.09.18р., Шевченківським управлінням поліції проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні за фактом їх підроблення. Кучин Ю.Л. вже дав свої показання в цьому провадженні. З цими наказами особи, що в них зазначені, не були ознайомлені, пояснень у них ніхто не відбирав, вони не були зареєстровані, відтак, не набрали законної сили і правове значення вони мають виключно для кваліфікації в кримінальному провадженні за ст. 366 КК України.

 

  1. Щодо «наказів» Науменка О.М., виданих ним як «в.о. ректора», вони є нікчемними, оскільки, як зазначалося вище, на Науменка О.М. не було покладено виконання обов’язків ректора. З метою усунення будь-яких сумнівів щодо цих «наказів», наказом ректора Амосової К.М. від 28.09.18р. № ____ всі «накази» Кучина Ю.Л. та Науменка О.М. було скасовано.

 

  1. Всі працівники, які фігурують в «наказах» Кучина Ю.Л. та Науменка О.М., не є звільненими чи відстороненими, вони продовжують виконувати свої посадові обов’язки. В разі, якщо такі працівники вважають, що незаконними діями цих двох осіб їм було заподіяно моральну шкоду, вони мають право на отримання від них відшкодування цієї шкоди.

 

  1. Після повторного звільнення Амосової К.М. з тих самих підстав, які суд вже визнав незаконними, обов’язки ректора знову виконує його штатний заступник – перший проректор з науково-педагогічної роботи Цехмістер Я.В.

Намагання МОЗ переконати громадськість у тому, що його було звільнено ще наказом від 03.09.18р. є спробою введення в оману, адже наказом від 05.09.18р. той самий в.о. ректора Кучин Ю.Л., який 03.09.18р. «звільнив» Цехмістера Я.В., лише обмежив його делеговані повноваження на посаді першого проректора з науково-педагогічної роботи, що свідчить про те, що наказ від 03.09.18р. є підробкою, а факт «визнання» цієї підробки авторами публікацій на сайті МОЗ не змінює його статусу підробки, проте, може свідчити про співучасть у вчиненні підроблення.

До речі, Цехмістера Я.В. з цим наказом ніхто не знайомив.

 

  1. Враховуючи те, що повторне звільнення Амосової К.М. здійснене МОЗ з тих самих підстав, що і перше, які суд вже визнав незаконними, доведення незаконності цього повторного звільнення є значно простішим і має відбутися у значно більш стислі строки.